Неуважний хлопчик Артур

Жив на світі був Артур,
не хлопчик ,а баламур.
Не як діти завжди був,
бо завжди він щось забув.
То і зошит ,то і книжку,
а сказав, що з’їла мишка.
В школу ручку він не взяв,
бо ловив у дома гав.
І уроки не робив,
бо щоденника  згубив.
 З бібліотеки книгу взяв,
а віддати -не віддав.
Він сказав ,що кіт читав,
і собачка теж читала
та й у будку собі взяла.
Раз прийшов у брудних штанях,
ще й у братових чоботях.
Шапку по дорозі він губив,
десь і куртку забруднив.
Та й прийшов наш нечистюля,
В класі всі кричать : «Бруднуля».
А Артур почервонів
Та із сорому ледь не згорів.
А пізніше наш Артур
вже й не звався Баламур.
Мав і зошит, мав і книжку,
  І прогнав ту хитру мишку.
Вже  ходив в чистих штанцях,
не забув і ремінця.
Ось, що неуважність з нами робить-
і навчає, й соромить.

                              Just Merika