Життя в соціумі...Інокли здається лише приємною річчю,а іншим разом просто лякає і хочеться побути самою.З часом ти все більше любиш проводити час в самотності або в вузькому колі людей.Так не варто робити,бо людина-істота соціальна,яка по своїй природі потребує спілкування.Але якщо тебе оточують не ті люди,з якими б хотілося спілкуватися,а можливо ти не такий?Вічна дилема.....

 Зробив діло-гуляй сміло

Братик Ромчик і сестричка Інна-
Це лиш радість для родини.
Діти схожі ,як дві краплі води,
Бо близнятками вони були.
Зажди разом усюди ходили.
Братик й сестричка один одного дуже любили.
Ромчик піклувався про Ніну,
Ніна збирала брату малину.
Та було й те ,чим відразнялися діти.
Цього нам аж ніяк не втаїти.
Ніна любила всі справи «на потім» відкладати,
Щоб більше часу в різні ігри пограти.
Ромчик ж,навпаки,
Не був він як усі хлопчаки.
Люби він все вчасно робити,
Щоб потім нікуди не спішити
Мама дітей однаково навчала:
«Зробив діло-гуляй сміло»-частенько їм казала.
Ромчик слухав маму залюбки,
Ніні в голові ж лише одні ляльки.
І,думаєте,їй все завжди сходило з рук?
Ой ,зазнала Ніна одного разу "тяжких мук".
Того дня,прийшовши в школу,
Вчитель завела з дитиною розмову:
«Ніно,ти виконала те завдання,
Що я дала вам для виконання?»
Вона думала його зробити вчора,
Але дивилася мультик «Принцеса і потвора».
«Я забула виконати завдання»-
Сказала дівчинка в своє виправдання.
Та це не просте завдання було,
Але,що забули- те загуло.
Вчитель,просила дітей малюнки підготувати,
Бо сьогодні вони будуть за тваринками в зоопарку споглядати.
Ромчик намалював слона і кішку,
І маленькі сіру мишку.
Він з усіма пішов в зоопарк раденько,
Ніні було тоді дуже сумненько.
Щоб Ніна більше нічого "на потім " не відкладала,
Вчитель її цього разу в зоопарк не взяла.
Нерадісно дівчинці було тоді,
Та вже не відкладала нічого «на потім» відтоді.
Все робила тепер вчасно і старанно,
Не любила справ незакінчених залишати надзвичайно.
«Зробив діло-гуляй сміло»-зрозуміла мамині слова,
І тепер ще чемнішою дівчинкою росла.
Разом з братиком тепер все вчасно робили,
І ті розумні мамині слова дуже полюбили.



P.S.:Це ще один вірш для дітей,трішки можливо невдалий)

  Хочеться поділитися з вами віршем,який я писала десь 3 роки тому,коли мені було 13)

Ось завітала до нас  зима -  чарівна,сніжна,
І тепер така морозяна і трішки ніжна,
І навкруги все таке біле й чарівне.
Казкове й ,напевно, новорічне.
І хочеться більше про зимоньку сказати.
Та мушу я вашу увагу трошки до іншого привертати.
Бо просить дуже про нього написати ще один чарівник з країни Оз.
А-ну ж бо відгадайте?Так це наш дідусь мороз.
Просить все вам розказати й показати.
Про те ,як невтомно він шибки на віконечках малює
Як річку льодом сковує.
Всіх він зачіпає,.за червоно щічки щипає,
З зимою чарівною вітає)))

                     Чарівний світ блискіток

Світ безмежний,навіть не повністю осяжний і зрозумілий . Адже нам важко уявити те,який він –Всесвіт. Важко осягнути те,що існують інші галактики,те що існують різні  організації життя,і те що для нас здається звичних розмірів для когось може бути цілим світом. Так це все дуже цікаво і захопливо,ми не можемо уявити розміри молекул,які хаотично рухаються,бо вони надзвичайно маленьких розмірів. В той час людина сама здається цією молекулою при порівнянні з  різного роду стихіями,планетами,галактиками. Все пізнається в порівнянні .І я б хотіла ширше розрити тему життя не десь там далеко в космосі,а тут біля нас,те що нам не вдається побачити неозброєнним оком. Звичайно,це можливо трішки вигадано,казково . Та наше життя потребує чогось загадкогового,те що має змогу відволікти нас від звичного світу.
А чи задумувались ви про те,навіть на неживих предметах ,таких як картина,книга,стілець і інші може бути ціле царство різних мініатюрних істоток,які мають свій устрій життя,правила і норми ?Напевне,ні. Та і взагалі це звучить   дивно,та і нехай . Отже ,я розповім вам про Чарівне царство шкатулки. Так саме в одній шкатулці у якій зберігалось багато прикрас,золота,біжутерії різного роду, існувало ціле царство,в якому жило багато чарівних істот,які ми назвемо «блискітками». Ядумаю шо саме в чарівниій шкатулці блискіткам місце. Ну ,як ви вже здогадалися,вони жили в тій шкатулці,використовуючи прикраси як свою всю інфраструктуру. Ось наприклад:різні завушниці були для них будинками,залежно від розмірів завушниць,бували навіть цілі хмарочоси для жителів цієї країни,а ланцюжки в свою чергу були для них дорогами,кулончики використували як магазини ,школи,тобто все було для їхнього чудового життя. Запитаєтеся,що ж траплялось з блискітками,коли прикрасу одягала власниця?Нічого страшного,адже про їхнє існування ніхто навіть не підозрював,а вони були добре облаштовані,і при тому коли  прикраса була одягнена,блискітки лише отримували чергову мандрівку. Звичайно,у них була королева,замок якої знаходився у золотому персні з великим червоним каменем. Звали її  Блискучія,вона була красивою,виглядала приблизно як  фея,але крил не було,від неї було завжди багато блиску. Саме по тому скільки було блиску при народженні блискітки вирішували ї долю,ті що красиво блистіли були шанованими і могли добре жити. (Це щось,приблизно як в нас є відомі зірки ,співаки  і звичайні люди).А ті що не мали надзвичайного блиску,були звичайними,як усі. Вони прагнули і заздрили тим ,в яких був блиск. Що  ж на рахунок чоловіків,то вони теж були. Правда такі красиві,що кожна блискітка закохувалася без тями .Хлопці займалися тим,що працювали при королівсті і найчастіше відправлялися в мандрівки з власницею. Ми зупинимо,як не дивно,свою увагу на найзвичайнісінькій блискітці,яку звали так просто і ніжно Краплинка. Чому Краплинка?Можливо,тому що її блиску  було дуже мало,лише маленька крапля. Краплинка ходила в школу,де їх навчали,як навіть мінімальний свій блиск можна було б використовувати для підтримки хорошого стану прикрас .Всі цього вчилися,тому прикраси завжди були в ідеальному стані. Правда Краплинка часто бувала сумною,задуманою,не любила розважатися з іншими .Вона дуже сумувала про те,що мала найменший блиск у своїй країні. Краплинка  завжди всім допомагала  ,нікому ніколи не відмовила,була розсудливою і мала у собі щось таке,що манило  інших блискіток.
Сьогодні Краплинка поверталася додому дуже засмученою,бо в школі оголосили конкурс  «Місс блискітка-2015».І всі інші почали насміхатися з неї,кажучи,що саме вона переможе,тим самим нагадували їй про її  проблему- маленька кількість блиску. От так брела собі Краплинка по ланцюжку і роздумувала над тим і сим. І раптом,щось так дивно захрипіло,точніше хтось .Це  був ,як вже пізніше дізналась блискітка таки йсобі Дідок-всезнайок. Він все знав і нерідко допомагав у країні. Він давно спостерігав за бідною  Краплинкою,бачив що вона журиться. Але йому подобалося те,що вона завжди була чемною,всім допомагала,хто просив її допомоги .Він вирішив відкрити їй таємницю,яка до того часу була закрита на сім замків,і нікому не розголошувалася. Як ввжалося,блиск давався лише при народженні і ніщо не могло змінити його кількості .Та дідок розповів ,що є шанс збільшити свій блиск,і Краплинка заслуговує на цей шанс. Краплинка не  тямилася від щастя,хоча ще не розуміла яким чином і за яких обставин вона отримає свій омріяний яскравий пурпуровий блиск. Шлях до мрії,як не дивно виявися нелегким. Дідок розповів їй,що їй варто піти до великого старого кулона,в якому жила чарівна істота,яка давала блиск. Та не так все легко .До цього кулона було важко добратися ,та й всі боялися його,бо з давніх-давен все, що було пов’язане з ним було окутане страшними історіями. Краплинці стало страшно і радісно водночас від почутих слів Дідка. Дідок ще сказав ,що вона буде мати ближчим часом багато випробувань,які вона повинна пройти,якщо так прагне блиску. Краплинка була згодна на все,та не розуміла що це за випробування і як знати,що це саме вони,а не хтось знову хоче використати її доброту .Адже таких випадків було багато. Пізніше,коли дідок зник,і вона оговталася,блискітка вирішила, що був жарт чи марево. Краплинка побрела додому,та не сумна, а якась така,що сама була не в змозі описати свій  стан . На наступний день начебто все нормалізувалося. Краплинка як завжди брела в школу .І тут до неї підішла однокласниця,яка просила домогти їй з важким завданням,яке вона повинна була виконати  для своєї хворої бабусі .Та Краплинці не захотілося цього робити. Вона  просто була засмучена  тим,що незабаром конкурс.Це й справді пригнічувало бідну блискітку. Вдома вона теж образилася на маму ,яка просила її бути більш уважнішою,коли та зачепила  копозицію з камнів,ледь не розбивши її. Такою незібраною і віддаленою вона була кілька  днів,доки не помітила що її маленький блиск все тьмяніє і тьмяніє .Вона перелякалася,і знову перед нею зявився Дідок ,та тепер був злішим і говорив суворо. Він сказав,що шанси її зменшуються,бо своєю поведінкою вона лише відштовхнула його і чарівну істоту,яка надсилала їй випробування .А тепер,якщо вона хоче повернути хоч те,що мала,бо блиск меншав і меншав(без блиску блискітка не могла жити) її чекає нелегкий шлях. Тепер вона не обійдеться лише добрими спра- вами.     Дідок і магічна істота вирішили,що дадуть блиск не лише чемній і доброзичливій блискітці(таких ж багато),а й впевненій у собі,життєрадісній і цілеспрямованій. Це було найважчим для Краплинки,бо вона ніколи не вірила в власні  сили ,вважала себе найгіршою і була завжди засмученою .Дідок чудово знав,що потай від всіх інших блискітка чудово танцює,але вважає що це настільки погано ,що нікому цього не розказує .І першою вимогою,щоб  Краплинка повірила в власні сили ,була участь краплинки в щорічному танцювальному конкурсі,що мав незабаром відбутися. Краплинка була шокована,та змушена була  зробити те,лиш заради того ,щоб залишити свій мінімальний блиск. Отже,краплинка мала взяти участь у конкурсі,при чому для того,щоб стати більш відкритою і радісною,вона буде танцювати з іншою блискіткою,з якою була ще не знайома.
Сьогодні був перший день репетицій .Краплинка невпевнено зайшла в танцювальну студію,де побачила блискітку яка старанно займалася .Від неї так і віяло впевненістю і навіть  якоюсь гординею,чи що .Це була Камілла- дуже вміла і чудова танцівниця .Саме з нею Краплинка мала займатися. Це налякало її,бо почувалася поряд  з Камілою дуже пригніченою. Та це все була задумка Дідка,який  хотів,щоб Краплинка повірила в себе,подружилася з Каміллою. Спитаєтеся чому саме така блискітка?Та тому,що Камілла  лише з вигляду така горда ,насправді їй бракувало саме   розмов,доброти і щирості. І Краплинка була саме в змозі розтопити лід у серці Камілли. Не будемо описати зараз,як саме відбувалися репетиції,як важко складалися стосунки Камілли і Краплики. Вони були дві    надзвичайно різні,але в них було щось спільне,проведене червоною,невидимою ниточкою. Скажу лише одне,в кінцевому результаті блискіткам вдалося виконати задумку магічної істоти   . Вони стали справжньою командою. Камілла стала більш відкритою до інших блискіток,не дивилася на них так звисока,як раніше. А Краплинка також змінилася у хорошу сторону. На її обличчі з’явилася впевненість і радість,а також прагнення житти. Її вже не так пригнічував її блиск,бо думати про те не було часу. Блискітки старанно готувалися до конкурсу,Краплинка себе не жаліла і віддавалася танцям настільки наскільки могла . Недивно,що Камілла і Краплинка  отримали перемогу в конкурсі. Після цього Краплинка повірила в власні сили і можливості. Цим був задоволений  Дідок. Він вирішив що тепер Краплинка цілком може отримати блиск,їй залишається лише вивчити маленьку науку щодо цього .Це була цікава наука  про блиск,як його ефективно використовувати і інші цікаві речі. Після вивчення Краплинка мала задати свого роду іспит,щоб впевнити  магічну істоту,що вона гідна цього винятку .Краплинка почала з радістю ходити на ці уроки,життя її налагоджувалося,Камілла її підтримувала у всьому і завжди.
Та по країні пронеслася чутка,що власниця шкатулки планує  незабаром здати в музей деякі прикраси,які належать її бабусі,яка була відомою людиною. Бабуся була  відомою скрипачкою,яка свєю грою на скрип ці зачаровувала усіх присутніх.. Саме  нещодавно відкрили музей її імені,і її власні прикраси туди б чудово вписалися. Серед прикрас ,які мали бути здані,був і старий кулон,до якого мала прийти Краплинка. Почувши це,Краплинка дуже засмутилася,та нічого не могла вдіяти(не пройшовши науку не можливо було отримати блиску). На наступний день прикраси забрали,блискітка була надзвичайно пригніченою,але вирішила закінчити цю науку. Минуло трохи часу,Краплинка вивчила усі секрети,яких не розповідають у школі .До неї повернувся її мінімальний блиск,вона раділа тому що в неї було,та й забула про той магічний кулон.  Краплинка була вдячна Дідкові,бо хоч він і не дав їй блиску,та навчив її бути впевненою,повірити в себе,радіти життю.
Краплинка   кохала одного знатного юнака,який і не дивився краєм ока на неї. Та вона це розуміла,нічого не вимагала від нього. Одного разу ,коли  Краплинка виступала з Каміллою на черговому концерті,цей юнак помітив її. І що було надзвичайно дивно,він не розумів чому ця блискітка,яка не була його ідеалом,так припала йому до душі .Він довго не міг знайти нагоди як признатися їй в своїх почуттях,або  хоча б почати спілкуватися . Але тут випала нагода,бо він гарно співав і вибрав собі для балету саме Краплинку і Каміллу. Як ви вже здогадалися,Краплинка була дуже щаслива .А справжнє щастя прийшло тоді,коли їхні почуття виявилися взаємними. Краплинка сіяла від щастя .Доріс її щиро кохав,не бачучи крім неї більш нікого. Його не турбував її блиск ,який був найменшим.,він вважав її  найкращою.Залишимо їх трішки і повернемося до нашого Дідка. Дідок був задоволений результатом Краплинки і зовсім  журився через те,що кулон  був забраний. Адже було ще одне неписане ,таємне,магічне правило,в якому казалося,що якщо блискітку з мінімальним блиском покохає юнак з яскравим блиском,і буде готовий на все заради неї(навіть пожертвувати майже всім своїм  блиском   заради коханої),то блиск будуть мати двоє,і він буде найкращим в країні.   Блискітка мала бути саме такою,як її зробив Дідок. Він вирішив, що Доріс саме це кохання, яке допоможе  Краплинці. Саме так і сталося .Дідок,  по говоривши з Дорісом  ,розповів історію Краплнки,і те як вона закінчилася. Йому було шкода коханої,коли він почув, що можна дати їй її омріяний блиск таким чином,був згодний дати весь свій блиск(дідок ,щоб перевірити щирість почуттів,не сказав про те,яка буде винагорода). Наступного дня Доріс гуляв з Краплинкою,і раптом перед ними з’явився дідок. Він сказав до Доріса ,що прийшов час. Той лише кивнув головою,зажмуривши очі,він знав що з мінімальним блиском юнакам важко жити,та він витерпить все .Дідок покликав магічну істоту,яка звилася вмить .Вони одночасно сказали щось незрозуміло,після чого закохані отримали найкращий блиск в країні. Доріс був здивований,не менше Краплинки .А Дідок сказав,що це винагорода за її витривалість,яка показала щире і справжнє кохання.
Так закінчилася ця історія . Спитаєтеся,що ж трапилося з Дорісом  і Краплин -кою. Вони разом давали концерти і щасливо жили  собі,поживали. Це  здається вигадкою,якій не  має місця в нашому заклопотаному житті. І існування цих істот багатьох збиває з пантелику,інших просто веселить,а декого змушує задуматися над власним життям,в якому ми повинні бути завжди щасливі і радісні,як Краплинка.І розуміти,що крім людей існує ще багато істот,які мають своє життя,свої турботи ,жалі і радості.









 P.S.: Це звичайна фантастична оповідка для дітей,яка була на окнкурсі від Зоряної Фортеці" Ці таємничі супутники".Це була моя перша непевна спроба,тому не судіть надто строго.

 Життя повинно приносити насолоду і радість,але якщо ми будемо добувати її з таких штучних речей,як алкоголь і наркотичні речовини ,ми не будемо повноцінними людьми,які прийшли в цей світ з певною метою.

«Мої роздуми над алкоголізмом  і життям без нього»

              

                                                                                    Люди бояться холери,але вино

                                                                   набагато небезпечніше її.

                                                                   Оноре де Бальзак

Надзвичайно часто ми стикаємося з проблемами ,які породив алкоголізм. Часто доводиться чути такі фрази: «Не звертайте уваги,ця людина в нетверезому стані», « Ця сім’я розпалася,бо батько випивав», «Я мушу дати сину гроші на горілку» , «Ця людина померла через алкогольне сп’яніння» і багато такого іншого. Кожна людина мала в своєму житті якісь певні ситуації пов’язані з людьми залежними від  горілки. Алкоголізм настільки  сильно вкорінився  у цілому світі,що його навіть можна вважати  однією з глобальних проблем людства. Адже алкоголізм породжує цілу низку проблем,навіть трагедій . Він завдає лише біль ,розчарування,втрати і нерідко самотність. Хоч багато людей, знаючи наскільки це погано і шкідливо,продовжують випивати.  Особливо важко дивитися на п’яниць-жінок,які не турбуються своїми дітьми і сім’ями. Як каже одне українське прислів’я: «Чоловік п'є - півбудинку горить, дружина п'є - весь будинок горить». Алкоголізм - диво диявола,з яким нам варто усім боротися.

Ось спробуйте уявити світ,в якому немає п’яниць. Це був би просто чудовий світ,в якому панувала б чиста думка,мир і злагода. Адже люди так часто не розлучалися б,цінували сім’ю і інші важливі життєві цінності. Не будемо вдаватися до точної і чіткої  статистики,але саме найбільше сімей розпадаються через алкоголь,автомобільні аварії стаються через алкоголь,людей звільняють з роботи через з’явлення у нетверезому стані,безліч бійок стається через алкоголь .І це ще далеко не всі наслідки цієї згубної звички,яка переростає в залежність. Я надзвичайно негативно ставлюся до алкоголізму,але водночас мені щиро жаль цих людей,які  потрохи скочуються на дно. Я,так мабуть і більшість людей,прагну жити в тверезому суспільстві. Нерідко, саме якісь  п’яницю підпортили мені настрій або просто налякали. Та ,як і в будь-якій справі,варто починати з себе.

Ми ще молоді і здорові,тому не потрібно наше здорове тіло заспиртовувати алкогольними напоями. Набагато краще займатися спортом або чимось ,що справді  приносить тобі радість. Напевно,більшість була свідком такої ситуації,коли малолітні діти у 13 років або трішки старші  хочуть випити ,щоб здаватися старшими. Вони кажуть,що без алкоголю їм сумно,вони не мають чим себе зайнятися. Це ще одна проблема суспільства,бо молоде покоління просто деградує Підлітки  п’ють різні енергетики,пиво і інше,щоб їхнє життя заграло кольоровими барвами.

На мою думку,саме з таких дітей і варто починати викорінювати залежність від алкоголю  з суспільства. Адже молоде покоління ще можливо відлучити від алкоголю без значних зусиль,на відміну від дорослого населення. Так,можливо  і доросле населення відівчити від алкоголю. Та тут проблема вже далеко в голові,це серйозна психологічна хвороба. Адже успішна і  само стверджена людина не буде так часто заглядати до чарки,як людина в якої в житті нічого не клеїться.  Наше суспільство можливо зробити тверезим,та для цього потрібно ,щоб держава створила певні умови,які б обмежували вживання алкоголю. Наприклад,ввести досить високу ціну на алкоголь,зробити його не настільки доступним у продажі. Ще варто подбати про благополуччя суспільства .Бо коли людина матиме умови для нормального проживання,вона не думатиме настільки вузько,щоб топити горе і ховатися від безвиході в чарці.

І з часом,потрохи викорінюючи  алкогольну залежність між людьми,ми побачимо зміни на краще. Ми побачимо те омріяне тверезе життя,в якому немає місця для п’яниць. Звичайно,люди пили ,п’ють і будуть пити алкогольні напої . Та це повинно бути на якомусь застіллі,при якомусь святкуванні. Та тут не бажання випити   породжує спілкування,а навпаки-бажання поспілкуватися виявляється набагато сильнішим ,ніж бажання перевернути чарку. Я щиро вірю,про тверезе життя всіх людей. Бо таке життя буде кращим для них самих,і оточуючих людей,особливо близьких,які проливаються сльози,маючи в домі п’яницю,і також Бога . Рідко який алкоголік йде до церкви,молиться і просить прощення гріхів у Господа. Крім того ,людина ,яка не  випиває не чинитиме цілої низки тих вчинків,які б були неугодними Богові.

  Я думаю,що сучасна людина не повинна бути залежною від алкоголю. У неї мають бути інші пріоритети в житті,набагато корисніші і важливіші. А пиятику нам варто залишити в далекому минулому і будувати нове суспільство,оновлене і модернізоване. В цьому суспільстві  люди піклуватимуться один про одного,про планету Землю і свою духовну красу. Життя повинно приносити насолоду і радість,але якщо ми будемо добувати її з таких штучних речей,як алкоголь,ми не будемо повноцінними людьми,які прийшли в цей світ з певною метою.

                                      P.S:для конкурсу "Ми за тверезе життя"

Чесно,я не вибрала чіткої тематики блогу і не робитиму цього.Бо коли хочеться виговоритися,не завжди є одна і та ж тематика.Думки і почуття різні .
         І так завжди

Нещодавно у мене була можливість трішки відвідати такий іноземний сайт для спілкування,як "InterPals Penpals".Ну враження цілком позитивне,.Ти наче відчуваєш себе разом,без меж і кордонів,з людьми з усього світу.І що помітно, майже всі ставляться один до одного з повагою і розумінням.Цей сайт дав мені змогу покращити свою англійську,дізнатися чим живуть мої ровесники на іншому кінці світу.Найцікавіше було спілкуватися з дівчата з Тайвані,Тайланду, Південної Кореї іАвстралії.Ми ділилися своїми

планами на майбутнє,розповідали про свої захоплення,розповідали про свою країну і з цікавістю слухали про інші ще незвіданні для нас країни.Це було дуже захопливо і надзвичайно корисно:)

Вони вірили в сили один одного

більше,ніж в свої власні...
        Це й справді  допомагало рухатися їм вперед.

Емм,дійно ,тут мене давно не було.Чи це через брак часу,чи просто певна пауза в тих нестримних прагненнях,що знову пробуджуються з новою силою,чітко сказати не можу ...Не дивно,що мене дещо мотивувало знов взятися за ще толком не розпочате діло.Для мене таким мотиватором був серіал"Dream High".В ньому чітко сказано і показано,як потрібно боротися за свою мрію,якою б далекою вона не була. Не має нездійсненних мрій,є лише ті ,які насправді не були справжніми мріями,які б рухали тебе вперед,як би важко тобі не було.

Я чую все ,що ти говориш,

Я розумію всі твої слова,

В них нема любові,

В них нема тепла...

Я розпочала писати історію для підлітків.Це буде історія однієї дівчини,яка має дивний ,але хороший дар.Вона має змогу бачити те,хто кого кохає.Не дивно,що вона часто буде з'єднювати сором'язливі взаємно закохані серця.А от про її  власне коханням буде ще окрема лінія,яку я сподіваюся буде досить цікаво спостерігати.Воно буде повязанне з чимось незвичним,трішки фантастичним.Через декілька днів буде вже частина історії.Назва історії"Та ,що обожнює персики".

Пишу,те що на душі,.
Пишу,те що хочеться сказати,
Думки рояться в голові,
Та не хочуть на папір лягати.

Хочеться сказати щось про щастя і любов,
Про натхнення,навіть про футбол,
Про чиїсь здобутки,про якісь новинки,
Інколи хочеться сказати щось і про тваринки.

Хочеться казати,хочеться писати,
Тільки слід свій стиль відшукати,
Особисто я,його ще не знайшла,
Я лише його шукати почала.

Я напевно,не буду дотримуватися чіткої і визначеної тематики.Я просто писати му вірші,оповідання,історії з життя і інше ,але лише свої авторські.Хочу розвивати себе у написанні
 віршів чи прози.

                    
                                         Пишу те,що на душі.
                         Пишу те,що хочеться сказати,
        Думки рояться в голові,  

                                             Та не хочуть на папір лягати.       

Це сталося раптово,
та було так казково.
Наче в якомусь сні вона,
закохана,.щаслива була...

Світ безмежний,навіть не повністю осяжний і зрозумілий . Адже нам важко уявити те,який він –Всесвіт. Важко осягнути те,що існують інші галактики,те що існують різні  організації життя,і те що для нас здається звичних розмірів для когось може бути цілим світом. Так це все дуже цікаво і захопливо,ми не можемо уявити розміри молекул,які хаотично рухаються,бо вони надзвичайно маленьких розмірів. В той час людина сама здається цією молекулою при порівнянні з  різного роду стихіями,планетами,галактиками. Все пізнається в порівнянні .  Звичайно,це можливо трішки вигадано,казково . Та наше життя потребує чогось загадкогового,те що має змогу відволікти нас від звичного світу.

Часто ми надто горді,надто зарозумілі,своїми вчинками ми нерідко робимо боляче іншим.Тим самим страждаємо самі,іноді нам варто переступит через себе і пробачити іншого.Нам усім варто цього повчитися

               Неуважний хлопчик Артур

Жив на світі був Артур,
не хлопчик ,а баламур.
Не як діти завжди був,
бо завжди він щось забув.
То і зошит ,то і книжку,
а сказав, що з’їла мишка.
В школу ручку він не взяв,
бо ловив у дома гав.
І уроки не робив,
бо щоденника  згубив.
 З бібліотеки книгу взяв,
а віддати -не віддав.
Він сказав ,що кіт читав,
і собачка теж читала
та й у будку собі взяла.
Раз прийшов у брудних штанях,
ще й у братових чоботях.
Шапку по дорозі він губив,
десь і куртку забруднив.
Та й прийшов наш нечистюля,
В класі всі кричать : «Бруднуля».
А Артур почервонів
Та із сорому ледь не згорів.
А пізніше наш Артур
вже й не звався Баламур.
Мав і зошит, мав і книжку,
  І прогнав ту хитру мишку.
Вже  ходив в чистих штанцях,
не забув і ремінця.
Ось, що неуважність з нами робить-
і навчає, й соромить.

                              Just Merika 

                                     " Мамі"

Мати...здається слово лиш одне,

та таке рідне і близьке для мене.

Ти мене,матніко,на світ породила,

Ти,дорогенька,моя найближча людина.

Мама зажди мене розуміє,

лишень матуся так добре розрадить зуміє,

розуміє з півслова рідну дитину,

турбується про мене кожної днини.

Матусю,прости мене за всі образи і болі,

що часто я чиню поневолі.

Нерідко засмучую тебе я,

найтерпеливіша матінко моя.

Я хочу ,щоб ти тільки сміялася,

мною завжди радо пишалася,

щоб не було в тебе жодної біди,

щоб щастя і рідість були з тобою завжди.

                              авторський вірш(автор:Just Merika)